Рішення ЄСПЛ

Рішення ЄСПЛ

Сторінка оновлюється…
Завітайте пізніше!

В даному розділі будуть публікуватись переклади рішень Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та висновки Консультативної ради європейських прокурорів (КРЄП) з найбільш актуальних питань прокурорської діяльності.  

 

Офіційні тексти – за посиланнями: 

  1. База даних Європейського суду з прав людини (https://hudoc.echr.coe.int)
  2. Консультативна рада європейських прокурорів (https://www.coe.int/en/web/ccpe/opinions/adopted-opinions)

Висновки Консультативної ради європейських прокурорів


 

Для ознайомлення представлені також рішення ЄСПЛ, направлені Уповноваженим у справах ЄСПЛ до органів прокуратури для вжиття заходів загального характеру.

 

Рішення ЄСПЛ, направлені до органів прокуратури для вжиття заходів загального характеру


 

Переклади практики ЄСПЛ щодо інших держав забезпечуються за допомогою Олександра та Олени Дроздових – адвокатів та експертів у сфері європейських стандартів прав людини.

 

 

Велика палата ЄСПЛ постановила, що відсутнє порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) у справі, що стосувалася відхилення Верховним судом Португалії клопотання заявниці про перегляд судового рішення у кримінальній справі після винесення постанови ЄСПЛ 5 липня 2011 року.Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ, Конвенція не гарантує права на поновлення національного провадження у справі після рішення ЄСПЛ, і послався на відсутність серед держав-членів однакового підходу щодо оперативного порядку реалізації механізмів відновлення провадження у справі.

 

ЄСПЛ встановив порушення Україною ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції через те, що судовими органами були залишені без задоволення апеляційна та касаційна скарги заявника, хоча в них заявник не намагався оскаржити висновки суду першої інстанції щодо фактів.

Заявник поскаржився до ЄСПЛ у зв’язку з відмовою апеляційної та касаційної інстанції у перегляді вироку, не зважаючи на те, що заявник здійснив зізнання у суді першої інстанції лише щодо фактів, а не правової кваліфікації злочину.

 

Велика палата ЄСПЛ одноголосно визнала відсутність порушень статті 6 Конвенції (право на справедливий суд).  Скарга була подана ув’язненим Олександром Хлебіком, який невдовзі після засудження подав апеляцію до апеляційного суду, розташованого в Луганську. Фактично, розгляд апеляції став неможливим, адже матеріали справи залишилися в Луганську. Взявши до уваги докази щодо того, що Україна доклала всіх зусиль для отримання матеріалів справи, надала заявнику можливість зустрітися з омбудсменом, а також аргументи про те, що проведення нового розслідування без доступу до матеріалів справи не є можливим, ЄСПЛ вирішив, що Україна не порушила Конвенцію.

 

ЄСПЛ одноголосно визнав відсутність порушень статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) та відсутність ознак провокації злочину у діях прокуратури Литви. Заявник займався адвокатською діяльністю, а до того працював прокурором й був притягнутий до відповідальності за отримання хабаря. Щодо нього у 2008 році ЄСПЛ було винесено рішення, яким визнано наявність ознак провокації до вчинення злочину, що призвело до його засудження. В подальшому цей факт використовувався ним для самореклами. В подальшому, щодо нього було застосовано т.з. «імітацію вчинення злочину». ЄСПЛ не знайшов жодних ознак правопорушень у проведенні операції органами прокуратури або участі органів прокуратури, які були визначальним фактором. Визначальним фактором була поведінка заявника. Суд визнав, що, органи прокуратури «приєдналися» до злочинної діяльності, а не ініціювали її.

 

ЄСПЛ встановив порушення статті 8 (Право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв’язку із отриманням поліцією у інтернет-провайдера інформації, яка дозволила ідентифікувати особу.

 

ЄСПЛ встановив порушення статті 5 (Право на особисту свободу та недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через надмірний розмір застави, що не враховував матеріальний стан заявника, який понад рік перебував під вартою без доходу.

 

ЄСПЛ встановив порушення статті 5 (Право на особисту свободу та недоторканість) та статті 18 (Межі застосування обмежень прав) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Справа стосувалася обґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення та достатності підстав для наступного тримання під вартою щодо осіб, яких фактично було заарештовано за підготовку до участі в громадських акціях непокори та демонстраціях. В даному рішенні ЄСПЛ вказав основні ознаки використання розслідування як засобу політичних переслідувань.

 

ЄСПЛ визнав порушення статті 6 Конвенції (право на справедливий суд). Справа стосувалася кримінального провадження із застосуванням агентури, яка, як стверджував заявник, провокувала вчинення злочину, а також відмови суду заслухати свідка (вказаного агента).

 

ЄСПЛ одноголосно визнав відсутність порушень статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) при розгляді справи про вбивство. При т.з. перевірці безпеки поліція встановила, що з телефону заявника направлялись останні повідомлення вбитому, вилучила дані об’єкти та заарештувала його. ЄСПЛ зазначив, що, хоча і можливо, що дані, отримані незаконним чином із мобільного телефону заявника, відіграли певну роль на початковому етапі розгляду, що призвів до арешту заявника, вони не використовувалися як докази під час судового розгляду. Засудження заявника ґрунтувалося на ряді інших інкримінуючих доказів, не пов’язаних із незаконно отриманими даними.